засохлі квіти
ЛАЙБЛ — 20/04/2009 - 12:42
Я тебе обіймала міцно…
Не хотіла тебе відпускать.
І спліталися руки тісно.
І палали яскраво вуста.
Ти не можеш мене не любити,
Я не можу тебе полюбить.
Ми, на сонці мов зірвані квіти,
Що зав’януть тепер без води
Нам кохання могло буть водою,
Та зростити лиш треба його.
Ти зі мною… Та я не з тобою:
Я зав’яла без жару твого.
Я засохла, немов той гербарій
В сторінках непрочитаних книг.
І від тебе відтоді тікаю,
Бо не можу з тобою я жить.
Ковилой, розпустивши волосся,
Посивіле від горя й біди,
Боса йду по стерні від колосся,
І від болю не можу іти.
Полечу по стерні котиполем
І застрягну у долях людських,
Стану ліками й стану я болем,
Поки знову не буду любить.
02.10.2007