"У голові було порожньо…Так буває восени…" - та, ото факт, ось сьогодні я такий наче пустий глек і то вже не перший день, якось некомфортно так себе почувати. "…Враз прийшли у груди ті, кого нема вже…з ними те, чого не буде…" - є таке, але то неминуче, тож це краще вираховувати як базу від якої можна відштовхуватися, а не як привід для печалі.
Я вже певно всіх задовбав із своїми претензіями стосовно суму... але вкотре повторюся: треба дивитися на все веселіше:)
Загалом твір мені сьогодні сподобався, хоча такі твори потрібні більше авторам і обмеженому колу читачів, бо інші просто не мають фонових знань і не зрозуміють і тут не питання написання чи ще чогось, просто... як би то сказати, такі твори можна назвати сніжинками - вони відчитуються лише в певних умовах, певними людьми і за певної температури о_О