Порном’ясорубка
bodiadub — 25/03/2011 - 21:01
Так зорі стали,
І карти впали.
Мене підняли
…і я пішов.
Надгризене, обслинене, засмаркане пеценько ніжно ворушило пальчиками, струшуючи просонні ранкові крихточки із свого тепленького животика і мріяло, аж похрустували вівсяні м’язики. Інші м’якенькі печенька тихенько сонно тулилися, до нашого печенька, обіймали його своїми борошняними, колосистими руценьками і так лагідно лагідно терлися об своїми шорхатими животиками. А ще, хто був сміливіший, споміж крекерів то так собі обережно просовував пальчикату ніжку і легенько скоботав нашого вівсяника у надгрудьї над грудьми, підротьї під ротом, на піддуп’ї в гузило.
ПеченьКО поплямкав губами, полоскотав ніс і заслинив найближчих побратимів, що печеніли по сусідству і перевернувся на другий бік душитися в кульку – хропів туди-сюди засмоктуючи і відсмоктуючи целофанову плівку. І при цьому сичали-лунали характерні стогони як при жертвоудуш’ї при ночнопор’ї при повертасамододом’ї.
Тут величезна загребуща рука із мутагенними, аномальними всеберущими відростами в блискучих шоломах, які самі по собі невгавно ворушилися пірвала плесо загуслого спокою. Вторгнення тривало. Ого-пальці, вони ж страшенно здоровенні грибонарости, почали пробирати лабіринти целофанових складок. Ворог упирався все ближче. І ближче. Нижче і нижче. Harder and harder. Tighter and tighter тугіше і всетугіше. Вже майже мацав за живе!! І от тобі на! Длань, сочевиця і всяка пашниця, корки, пацьорки, старі помідори! Шрапнель тобі в тазоблок! Снаряди тобі дишло! Скривись тобі в горлоотвір мамонт ти попоцоватий сизо-жовто-зизуватий! Якби я знав, - рекло пченько, що ти мене за хавло маєш – тобі б куріпку відкрутив…поправ, відсмажив і пришив. Ти би тоді ходив і плакав, лем батькам би кудкудакав голов сраков. Ну й чудак ти! Куди прешся на драбину, коли одноногий? Хіба лізуть на калину з пошуками Бога?
По полю пробігає маленький снопик, розмахуючи соломи жмуттям – своїми снопоручками. За ним біжать три товстіші, далебі більші зрілоснопи. А назустріч їм повзе косар волочачи свої снопоніжки, чіпляючись сокирою за землю і пускаючи хвильки мов хробак тілом. Здається, що у старого нема хребта. Аж нє! Є, хребет доганяє його, звиваючись мов гадюка – і вже перебуває на півдорозі від стайні до грядки з бур’янобаклажанами. Новий вид до речі. Селекцію провів присноблаженний у ласці нехлюйства і розбалабайства, нероба Трохим Трухном. Так от: хребет лізе, кобзар грає, косар лізе, снопики ґвалтують маленького снопика, в бобіку дилькотить тіло, розфасоване дві годити тому, нерухомо закабаненене поміж дверцятами вузесенької кабіни волгобобіка. Островка простягнула руки донеба і волає. Збоку кріт-вірастюк, надригається тягнучи цілу бульбину, щоб загатити мишам вихід з земледірки. Ото радості буде, як вони там поздихають, задушаться і будут довго смердіти. Ото нахохочемся. Друг його, інвалід пацюк, слабий на хвіст(так трохи накульгує), ядуче посмішкою вкрившись, злостиво потирає яйця, що позичив у місцевої Курки Гребінчики Яйценоски рекордсменки, що затоптала вже 3 кугута і нещодавно на одній з останніх прескудкудакань заявила, що не збирається зупинятися і готова утверджувати курофемінізм і давати відсіч усім горе-топтунам пгівнюкам.
Маленький снопик із закровавленими ніжками поточився і впав у траву. Трава прикрилася газетою і почала свою чорну справу. Чорна справа в цей час сиділа в кутку і бавилася з гантелями. Гантелі вже з усіма домовилися і тепер спокійно спочивали погойдуючись в м’язоспраглих руках чорносправи. Раптом з тунелю вибігає гігантський зашлагбаумлений матрос Здоровенний Капець і робить всім піпець.