Детектив

В хащі, де й дятел не стука,
плаче бабуся Яга -
хочеться бабі онука,
ниє у баби нога.
Де вже там помисли хижі -
тисяча років пройшло...
Двері спадають у хижі,
гублять нечасте тепло,
дошка відбилась у ступи,
геть перетрухла мітла,
скрізь, де не глянеш, не ступиш,
поміч потрібна мала...

Ти помалу вбиваєш кохання,
Бо знаєш, що дивишся в ці очі в останнє.
Вона зрадила тебе, другого кохала,
І щастя з ним більше ніж з тобою мала.
А тепер в очах її смерть бачиш,
Ти її ніколи не пробачиш.
Хай здохне й не знатиме болю,
І не пізнає гірку долю,
Не твоя, хай дістанеться богу...

Всі німецькі, польські, українські розмови подано під сучасною редакцією з метою спрощення сприймання матеріалу.

16 березня 1922 року