Кібернетичний перегруз
fantasy_world — 13/04/2008 - 11:52
Кібер простір, кібер лайф,
купа дротів – просто кайф.
мегабайти й гігабайти,
припадкові сітілайти.
Павутина інтернету,
Спілкування "затрудненья".
Розпростерлися лабети,
Масове "міровоззренье"
Будівничії науки,
опускають скрушно руки,
від дітей, що у астралі,
втратили константи сталі.
Дружно роботи крокують,
Далеке видається близьким, коли дивитися довго
Ihor Zubrytskyi — 16/01/2008 - 12:27
Проходить час, летять комети, планети по порядку йдуть.
І світить сонце ясно нам, сам місяць промінь відбива.
Галактики у вирі крутять, ідуть по траєкторії польоту.
Приносять жертви десь богам, там на похоронах голосять.
За межами простого світу, ту реальність непомітну,
Де кожен є, є ні на що не зважаючи,
Акварель
Stosio Zibert — 20/11/2007 - 21:26
Мене змалку мучить питання
Хто фарбує паркани
білим
По свіженаписаному
слову
З трьох літер
моєю рукою
Мене змалку хвилює все
Що стосується жовтого листя
Сльози катяться, коли
Палять його комуністи
Хтось такий безнайдійний,
як я
Виносить з хати акварелі
І фарбує зелене листя
В кольори пустелі
(підсвідоме)
альця — 4/11/2007 - 18:26
я вкотре пролітаю над рідним містом
і бачу все ту ж сіру бруківку
розмиту дощем
пролітаю понад улюбленною кав"ярнею
і відчуваю несамовитий запах пива
того пива
,
що продають у кав"ярні
літаю над сірою буденщиною
.
такою ж сірою
,
як і бруківка
бруківка
,
що її
поклали на бетоні
купкою
...я хочу здохнути, щоб жити...
...я хочу помовчати, щоб поговорити...
...я прагну пам"ятати, щоб забути...
...я хочу знищити, аби здобути...
...я хочу зникнути, та маю бути...
(в голові чую, як пурхають мухи)
за стіну хапаюсь - не слухають руки
слабкі і незграбні усі мої рухи
од болю конаю, мов зірвана квітка
це не психлікарня, а клятая клітка...
(в котрий раз потонула в підлозі м"якій)
відчула ниючий біль у макітрі своїй
(бісові курви оті лікарі)
рослини з людей поробили вони
(беззмістовне)
альця — 4/11/2007 - 18:21
сама не знаю
чого бажаю
незнаю
що хочу
іноді плачу
часто регочу
деколи навіть
читаю
але то
мені не
допомагає...
час помирати
й забути
й незнати...
(металеве)
альця — 4/11/2007 - 18:19
Мідні хмари життя закрили...
Вони, якби впали, когось вбили...
Немає життя у цих хмарах,
А я в них живу, бо я примара...
нескінченная біль...
Свинцеве сонце світить з-поза хмари...
Воно мене вбиває, примару.
Я ненавиджу свинець, я люблю алюміній,
Бо під нами всіма алюміній.
нескінченная біль...
сопля (автобіографічне)
альця — 4/11/2007 - 18:15
Почуваюсь, неначе сопля...
Аморфна, безсила, зелена, липка...
Чомусь нема ніяких почуттів...
Лиш біль та неміч...суміш відчуттів...
Немаю сил й немає сенсу...
Неможу жити, треба сексу...
Боюсь поворухнутись - я-аморфне тіло...
Я рідина без запаху, я - сіра...
Неможу встати, тож лежу...
Боюсь підвестися...помру...