Спогад з мушлі
Lana — 6/04/2009 - 23:23
Чи думала колись про це? О, ні! -
Стоятиму біля підніжжя океану,
І вклониться Атлантика до ніг,-
Тривожно, грізно й величаво.
І гордо хвилю принесе
До рук моїх, немов аквамарини,
І мушлю я знайду на білому піску,
Що океан ховав в своїх глибинах.
Був день такий ясний-яскравий,
Неначе десять сонць зіййшло після грози,
В містечку Оушен Сайд замріяно стояла,
Так просто, як на березі ріки.
Не вірилось,- я в західній півкулі!
І під ногами інший материк,
І розбивалися шумливі хвилі
До берега відомого Лонг Біч.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00