Збірка: Весняні примхи
Не злись, душа, бо він вже мій.
Не мрій про іншого, прошу.
Про його душу тільки мрій.
Його життя в собі ношу.
Не страждай, душа моя.
Не вір розмовам голови.
Його любов уже твоя.
Почув Бог наші молитви.
О Боже, знов тобі молюсь.
Дай сили вбити самоту.
Якщо я знову помилюсь,
То прокляну любов оту.
Прости мені мої гріхи.
Прости і головний цей біль.
Згораю від змії-нудьги
І сиплю в свої рани сіль.
Подаруй хоч трішки сліз,
Болить же серце, аж кричить.
Чому спускаєш знову вниз?
Там спокій, тьма і доля спить.
За що? Навіщо? І чому
Любов лишає болю слід?
Тому, тому і лиш тому
Щасливим заздрить цілий світ.