Безконечність. Крапка. Ти.
Erla — 29/03/2009 - 14:05
Колись і в твоїх думах смеркне..
Колись ти забути не зможеш ті дні..
Що вп’ялися медом в вуста
І лінії всіх твоїх жертв дойдуть до кінця..
Перетнуться..
Зійдуться у коло..
Ти з острахом глянеш в той темний куток..
Туди, де в смертельнім провулку життів все зникає..
Де у лабіринті скористаних вкрадених снів чужих
Розчиняється твоя душа..
І гине..
Теплим попелом зморена..
Чи спотворена..
Ні..
Несподівано просто заскочена…
Бо не знав ти, що станеться так..
Що усе то вернеться
І лінії в крапку зійдуться урешті..
У фінальну..
В одну..
Не у три.. чи чотири..
Єдину..
Що завершить все те, чим був ти..
І зітреться з історії смертю життя ..
Зникне в часі..
І в маревах хворих уяв може снитися буде..
Комусь, хто ще щиро не бачить
Твоєї діри…
Що замінює душу..
Ну що ж..
Так буває..
Щось є..
Хтось зникає..
То сенс безконечності..
Замкнуте коло
Не варто дурити нікого
Закінчилось те, що життям називав мимоволі.