Замісила тісто з густого туману,
Смуток у двері, - перевязую рану,
А світанок, чомусь ще не йде і не йде.
Піч натопила торішніми мріями,
Перетертий неспокій склянками міряла,
Подумала: мабуть запізнишся...
Жаль, одягнула найкраще намисто,
Хотіла навзаєм, віднині і прісно,
А тісто тікає із діжі чекань.
Вже з-за тину день зазирає
У вікна мої, цікаво, він знає-
Не добре, як перекисне тісто.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00