Чорнильні води
Черезова Варвара — 26/03/2009 - 16:26
І немає куди спішити бо я ріка
І немає куди стікати водою чорно
Нині сонце вродило рано і я важка
перекочую хвилі-чорнило поволі, сонно.
Ні людей, ані риби не буде в моїй воді.
І у течію вен не увійде рибацький човен.
Тільки чайка тужливо заплаче: прийди-прийди.
Тільки вітер завиє на місяць, що небом повен.
І вино розіллється у води і я ріка
Не звільнюсь від закляття, а просто його відбуду.
І дитяча рожева й на диво легка рука
Подарує надію. Тут знову з’явились люди.
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 10.00