Метаморфози у каві
Ihor Zubrytskyi — 3/03/2008 - 16:25
Збірка: Лабіринти душі
Кавова гуща мене вбирає,
випиває до самого дна.
Я розчиняюсь в чорній мряці,
і відпливаю в забуття.
Я забуваю всі предмети,
усе з реального життя.
Я оглянусь і не побачу,
нічого поряд вже нема.
Лиш присмак гіркоти душевний,
і знов вологість на устах,
А серце б'ється мов шалене,
бо відпускає волі страх.