Клоун
Vert Efner — 22/03/2009 - 21:06
Збірка: Самотність
Клоун
Amo te plurimum
Доброго дня!
Я клоун, актор, блазень.
Сьогодні великий день. Сьогодні я вперше звернувся до вас.
Ні! Я говорив з вами раніше. Я розважав вас, грав для вас, смішив вас і сміявся над вами.
Але це не той випадок. Сьогодні все по іншому. Сьогодні я говорю до вас. Я говорю, а ви слухаєте. За звичкою, чекаєте від мене чогось особливого, чергового фейерверку, вистави…
Та нічого немає. А ви слухаєте. Чому? Ви звикли? Чи все ще чекаєте, що вистава таки буде?
Ні! Сьогодні без вистав. Я протягую вам на долоні вам своє серце, а ви смієтесь. Я відкриваю вам свою душу, а ви танцюєте. Я міг би показати вам новий світ, абсолютно новий, якого ви ще не бачили, а Ви чекаєте фейерверку!
Невже ви так звикли до вистав, що не хочете повернутись у реальний світ? Невже створена ілюзія вам краще ніж правда?
«Свій» світ такий близький, звичний, безпечний. У ньому так добре, що не хочеться виходити у інший, злий і жорстокий. Краще сіра реальність ніж сумнівна яскравість.
Ви боїтесь. Зізнайтесь самі собі, що боїтесь. Вас лякає можливий біль, чи горе.
Але ж не відчувши горя ви не зможете оцінити радість. Не плакавши ви не будете сміятись щиро і відверто.
Я блазень, але я знаю, що горе, коли хтось поруч – поділене на двох, а радість – удвічі більша.
Так! Я веселю вас, змушую вас сміятися, на те я і клоун. Але ви не розумієте, що цей сміх несправжній, а радість – штучна, яке ж тоді життя?
Сьогодні я говорю з вами. Я запитую вас:
- Навіщо ви тратите свій час, дивитесь мою виставу, якщо ви усе одно не будете аплодувати?
Vert Efner 23/12/08