ЧЕКАННЯ ВЕСНИ
Tamara — 27/02/2008 - 21:57
Збірка: Ненароком розхлюпнуте
Сонце йде за мною
крізь голі прутики довгих дерев,
Tіні покоять свої гнучкі тіла
на білих залишках втомленого снігу.
Водопад починає тиху весняну пісню.
Якась птаxа одиноко чигиркає,
впираючись головою у піднебесся,
Гойдаються на вітрі чорні ягоди,
Витає запах далекого диму.
О ця довга дорога до весни!
Душа вимерзає y безколір’ї.
Покручене стовбуриння зашерхлого лісу
тягнеться до Сонця.
А воно, ясне, - сяє, сяє...
Copyright ©2008 Тамара Ганенко