Acta diurna
Черезова Варвара — 12/03/2009 - 12:53
Acta diurna осіннього мокрого міста.
Acta diurna зачинених навстіж дверей.
Високо місяць. Не пригнути вже і не злізти.
Знаєш, єдина дорога до Бога – хайвей.
Сильний супротив тупій пропаганді куріння.
П’ятий сірник переламано падає. От
Бачиш ніяк не приборкати кляте тремтіння.
Опа. Нарешті. І кривиться в усмішці рот.
Часто молюсь цигарковому сивому диму.
У попільничці недопалки схожі на риб.
Мертвих, тому і бридких. Я по черзі їх вийму.
Випущу в світ (водостоків заплутану глиб).
Acta diurna - з лат. хроніки