***
Ірина Романтика — 11/03/2009 - 23:24
педантичний, кавовий - крок у твою реальність -
він вичавлює цукор із пальців твоїх і травня,
вона дихає тим, хто чекає на неї - давню,
є окраєць небесний, самотність людей, тебеангел
що могло - відковталось - кориця і теплий чай,
заштрихований індекс такий як і до, і після,
перехоплюю лист - перехоплюю погляд, на,
відніжніле осердя в пакунку блідого листя
я журюся тобою - журитись, любити - інше
я вже зовсім відвогла, тривогу минаю денну,
я світаю сьогодні - світаю нічним Шопеном,
я зриваю цей погляд між словом і передмістям
відпусти і схопи - це як бути тобою залежною ,
сон чекає і сон біліє проваллям сірим,
захиталися брови: це тіло - легке на зміни,
відпусти і схопи, я журюся не вами, ревнощі
надголів'я-чистилище майже спускає північ
сніговитим пегасом і крилами до землі,
ти шукаєш мене між деревами в заметілях -
ця жага щось шукати у сотні фатальних сліз
не гортай мене, я - троянда нічного жаху,
я - печаль, що навспак іде повернутись хибно,
цій дочці, що заклякла блудно, - тікати лячно,
хоч вона зголодніла - дуже - і хоче пити