Весняний страх
Катерина Бойко — 2/03/2009 - 21:09
Збірка: Вперше
Сонячні зайчики помирають на склі вікон
Прозорим світлом надій цьогорічних...
І все,наче вперше,і в тебе на ліжку я
Вперше заснула,стомлена зимою...
Томний погляд спокушає губи
Й дивна весна наповняє серце ,
Проходить струмом аж до пальців,
І в моїх руках розквітають проліски
Такі ж сині,як твої перелякані очі.
Страх той з*явився в них нещодавно,
З приходом солодкої весни,
Божевільної весни пухнастих "котиків"...
З віршами-утопіями у твоєму щоденнику,
Які я не можу читати спокійно,
Вони викликають у мене острах,
Такий же,який переслідує і тебе,
Коли читаєш мої божевілля.
Те, від чого нам стає моторошно,
Приховано у нашому щасті,
Бо ми провокуємо власну долю,
Кажучи про своє кохання вголос.
Ти знову простягнув мені шматок паперу
Із занаписаними рядками твого вірша...
Будь ласка,не змушуй мене його читати,
Я збожеволію,якщо побачу в ньому фразу:
"Я тебе розлюбив..."