Відкрила очі - квадрат вікна,
а там -зима,остання її доба,
розірвані клапті ватяних хмар
і впізнаю в них білих примар,
а з неба-пух, і вітер не вчух.
Лечу лечу і мабуть впаду
з висоти нових поторочених днів,
без парашуту,снами вітрил,
заручниця я,заручники ми,-
кайданки уже на зап"ястках-
кризи,
кохання,
весни.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00