Одне з видінь
Черезова Варвара — 19/02/2009 - 15:59
Розпинаю тебе на промінні всіх сонць і зір.
В твоїх келіях замість хрестів – постарілі мітли.
Я забула дорогу в чистилище і з тих пір
Твої грішники більше не п’ють ні води, ні світла.
В твоїх келіях моляться не за спасіння душ.
І свічки не із воску, дивися… Стікають кров’ю.
Ти скомандуєш мовчки: «На право і кроком руш».
Твоя армія вийшла на кола. Тепер нас двоє.
Достеменно відомий, червоний, аж чорний рай.
Тільки сіркою пахне. Буденна така міфічність.
Мефістофель, Люцифер і де в чому навіть Кай.
Та не з льоду – з гарячих жарин викладаєш «Вічність».
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 10.00