Самота завіває, як тиха пороша
Tamara — 23/01/2008 - 23:34
Самота завіває, як тиха пороша,
снігові кучугури в душі намело,
твої теплі гвоздики - червоні, хороші,
не хили так засмучено й винно чоло.
Не пронизуй зимову мою насторогу,
бо проталини тільки густіш замете,
залишайся чужий, незалежний і строгий.
...Натомилась душа від гостей.
Copyright ©2008 Tamara Hanenko
Кількість рецензій: 5
Середня оцінка: 8.40