Збірка: Обабіч світла
Якби я знав, що лиш один рядок,
із тих що руки мої виводили,
піде із часом в небуття,
то це б додало мені сили.
Якби я знав, що слово лиш одне,
що з вуст моїх злетіло ненароком,
в чиємусь серці буйно проросте,
то я б ступав смілішим кроком.
Якби я знав, що помисли мої,
які здійснити буду я не в змозі
підхоплять інші люди нечужі
тай понесуть по нелегкій дорозі.
То я б творив невпинно, ненастанно,
щодня гартуючи нікчемний мозок свій.
І не зважаючи на сумнівів прибій
я б залишився жить в полоні власних мрій.