Ти пам'ятаєш тихі світлі ночі,
коли з тобою ми гуляли в полі
і як на нас, немов завидні очі,
дивилися із неба ясні зорі?

Ти пам'ятаєш море трав зелене,
як ми тонули в ньому знов і знов,
як серце моє билось мов шалене
і пульсувала у висках любов?

Ти пам'ятаєш перший поцілунок
й цунамі ніжних почуттів?
він був для мене мов дарунок
я лиш з тобою буть хотів!

Ти пам'ятаєш зради час разючий
й твої пробач без щирості в очах?
Я й до сьогодні чую біль гнітючий
що жевріє на свіжих почуттях.

Ти пам'ятаєш клятву нами дану:
пробачить все? Ба дай мені лиш знак.
Пробачу, чесно, докорять не стану...
Та я для тебе був лиш просто так.