Чому тебе люблю? Незнаю.
Люблю і все! Навіщо тут слова!
Немов вогонь життя в душі тебе плекаю
Й хміліє кров, дурманить голова.

Твій облік, постать, посмішка привітна,
Пробуджують в мені весну.
Немов кришталь душа твоя-красива і тендітна
Знов забере мене від сну.

Лежатиму й дивитимусь на зорі:
Чарівні, ніжні, осяйні.
Я потоплю тебе в кохання морі!
Приснись хоча б ще раз мені.

Приснись, щоб міг тобою потішатись,
Твій образ в серці зберегти.
Я так не хочу прокидатись,
Щоб знов буденність віднайти.

Люблю здалля тобою милуватись,
Та ближче страшно підійти.
О як же боязко признатись,
Мене ж не знаєш зовсім ти.