Соромязлива посмішка на вустах понівеченого тіла.
Окрилена любов, яка в полоні захвату уже давно зітліла.
Смішний водій метро, що відвезе у безвість.
Він згодом перепросить за помпезність.
Коричневий асфальт банального кольору сіри.
Хламу дорожній рюкзак і душа переповнена віри.
Стріманість - найкращий друг і безпечний.
Знову повертатись туди де "добрий вечір".
Так аж до ранку, де правдиві світила суспільства
Метро твого божевілля трагедій і дійства.
Леді осіннього тіла, прикритого містом.

Так повертатись до дому, коли нема дому.
По першому в світі маршруті невидимому