Прогулянка з янголом
Березневий вітер — 21/12/2008 - 03:00
Нехай холодні руки
пограють в спогади,
замучено й безздогадно.
А ти ламаєш здорово
життєві правила,
якими правило
мене моє начало.
Не йдуть на поклик рук,
кому порожній звук
вкохати й безвідповідально
приручених забуть.
А літні ноги смачно
промасажовують асфальт.
Твій посміх — фальш,
слова не грають ролей.
Твої пір'їни стелять нам дорогу —
і крила темні менше...
І голова сивіє,
і вії погляд віють
кудись у даль.
А я ще поряд...
Збираю крихти на альбом.
Десь був вогонь.
Купала там проходив
і тільки оглянувся:
і посміх був твоїм,
та вже розвіяним
стелився погляд...
У ніжки так кололо пір'я,
линяло чорним
і папороть ховало.
Хтось грав у порно,
й вінки зів'яли
безрезультатно.