Продовження
Березневий вітер — 21/12/2008 - 02:59
Вже хвилька проминула,
і трохи колить ніж.
чи, може, навіть голка,
але від того дріж
ще більше незносима.
всі ріки гидливо течуть,
як по чуть-чуть та по чуть-чуть.
планета навпіл,
і хтось кохає
під краплею дощу.
А все-таки мені
так сонце однобоке,
і небо невисоке.
і я моментом клею
свою планету землю
в одне нерівне коло,
щоб заректися знову,
що більше вже ніколи
її не розколю.
і знову досхочу
я усміхаюсь і лечу.
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 8.67