Душа, як двері, зірвана з петель,
на сполох б"ють захекані набати
Незовсім грудень... Цинкова пастель
Туман розчинний кольору гарбати.
Розтанув час - фруктова карамель,
шпигує ніч - збирає компромати...

Стара ворожка кИдає Таро.
Напівсліпа - крізь жовтий дим кальяну,
пророцтва дивні гусячим пером
виводила, трусило руку п"яну...
На чорних травах вистояний ром
притомність гасить солодом дурману.

Волочить хижі лапи крадькома,
дрібоче під порогом пазурами,
навшпиньки тихо зводиться пітьма.
З долонь криваві витираю плями...
Спинився світ, де нас уже нема
за мить від краху, і за крок - від ями...