І стало це вселенською ігрою,
холодна ніч, як зашморг затяглась.
Мені б піти, не бачитись з тобою,
зробить легкий прощальний реверанс...
Але ти знав, що погляд, очі, сміх -
все, що від тебе, стало непорушним.
Твоє ім"я - на видих і на вдих -
вливання кисню, що рятує душу.
Вітри рубали румбу між дахів,
холодна кава...і нестримна ласка.
Мені забракло досвіду і слів,
щоб позмагатитсь із тобою й часом.
Кількість рецензій: 5
Середня оцінка: 7.60