We came with the peace
Консуело — 27/11/2008 - 17:17
- Беріть, не пожалієте. Хороший товар, з гарантією...
- А він у робочому стані?
- Ображаєте... Мене ж тут усі знають. Репутація - понад усе.
- Хм... Щось у нього вигляд пом"ятий...
- Та що ви, шановний. Це ж якість екстра-класу, тут вам не якийсь в"єтнамський непотріб.
- Нє, чувак, якшо тобі не підходить, то чо париш людям туфту? Заціни, яка вещ. Буде пахати як миленький. Старий, я візьму чи як? Плачу налом.
- Ні-ні, стривайте, я перший помітив його. Просто мені треба трохи подумати. Гроші ж таки немалі. Може, скинете сотню-другу?
- Якщо будете брати, то вже якось домовимось.
- Е, братан, а як же я? Шо за гниль?
- Не хвилюйтеся, для вас також знайдеться пречудовий екземпляр. І майте на увазі, весь товар - цілковитий ексклюзив, хе-хе...
- А ти з юмором, правильний дід, хвалю.
- Ну то як, купляєте його чи ні?
- Так, авжеж. Зроблю подарунок дружині, скоро ж Новий рік.
- От і добре. З вас тисяча двісті євро. Доставка, зівсно ж, включена.
- Чудово. Сподіваюся, що не пожалію про покупку.
- Якщо раптом виникне якість непередбачена ситуація, звертайтесь. Буду радий допомогти. Правила догляду детально вказані в інструкціях та паспорті.
Всього найкращого.
А вас прошу зачекати хвильку. Зараз прибуде нова партія, виберете щось до смаку.
- А довго, теє, чекати? А то я напрягаюсь...
- Зовсім недовго, кілька хвилин. Зараз зв"яжуся з хлопцями на пропускному пункті, щоб там не корогодились довго з реєстрацією...
Кілька дивних істот тулилися в кутку темного кузова машини, що трохи нагадувала бронетранспортер часів двадцятого чи двадцять першого століття. Вигляд у них був нещасний і зляканий. Зовсім недавно ці пухнасті крихітки жили собі вдома, здобували перші ступені Високого Знання, і все було прекрасно, доки на на площу перед Палацом Першого Полум"я не сів крихітний зореліт з далекої блакитної планети. Їхній народ був досить гостинним та миролюбним (чи не достатньо обачним) щоб прийняти чужинців з радістю і відкрити їм деякі таємниці Майстерності. Їхня цивілізація тисячі вогнів назад відмовилась від насильства, збагнувши його безперспективність. Але, як виявилось, прибульці мали з цього приводу іншу думку... Вони швидко навчилися використовувати силу і беззахисність Народу Полум"я.
- Ну, ви подивіться, які красені! Тут кожен вартує тисячі дві, не менше!
- Нє, ну ти гониш... Які дві штуки? Це ж якісь недоростки, гноми-акселерати... Я ж купую їх не для миття посуду, а для серйозної роботи.
- Ви помиляєтесь, ці істоти дуже витривалі. Це пробні зразки, нова популяція, їх на ринку не знайдеш... Просто в мене є потрібні люди, там... ну ви розумієте... от і кручусь.
- Ну гаразд, дай плижче на них позирю. Думаєш, вони знаються... на хімії?
- Вони знаються на чому завгодно.
- Грець з тобою. Запакуй мені того, з жовтим носом... І, мабуть, ще он того, кошлатого, він хоч трохи живим виглядає. Вони ж не кусаються, правда?
- Ну що ви, це наймиролюбніші істоти у всесвіті.
- Дивись, старе базікало, пошкодуєш коли що.
Пухнасті створіння стурбовано перешіптувалися. Вони вже зрозуміли, що потрапили в дуже погане місце. Тут було важко дихати, а високі лисі одоробла, що без скафандрів здавалися просто-таки кумедними, схоже, зовсім не були доброзичливо налаштованими.
- Що вони з нами зроблять?
- Хтозна... Вони божевільні.
- Ми будемо чинити опір?
- Ти ж знаєш, малий, Полум"я це забороняє...
- Але ж ми можемо захищатися.
- Памятай, для чого ми тут...
- Та знаю я, знаю. Знайти їхні ключі.
- Так, ключі до їхнього всесвіту.
- Ще одне. Виходьте на зв"язок регулярно, нам потрібна вся можлива інформація. Якщо тут навести лад, то довкілля буде цілком придатним для колонізації.
- А як же аборигени?
- Побачимо, як вони себе поведуть. Але, вочевидь, деяку модифікацію тутешньої органіки треба буде таки провести. Тільки пам"ятайте - ніякого насильства.