Губи,розбиті у кров превелебними пальцями,
Вже покорились,вишіптують:mea culpa**.
Ти ж не повіриш,що ми не були поганцями,
Не сотворили кумира,не винайшли культу.

Граю у піжмурки з залишками свідомості.
Граєш рубіновим перснем, неначе по нотах,
Ти по вустах, покаянних до непритомності.
Кайся, дитя моє, в смертних семи чеснотах...

* - каюсь
** - моя провина