Заполоч зів'ялих днів осінніх,
Тирси, що колишеться в степу.
У свічаді – друг ти мій єдиний,
Чешеш кіс розплетену косу.
Буцегарню духу вже закрито,
Твій життєпис – хліб у молоці,
Тільки осені промоклих днів світлини –
Ти залишив у моїй руці!
Місяцю, рахланний і безликий, –
Як гарбуз на сватанні в руках.
Водограй із сліз колише віти –
І співають янголи в хорах.
Рутою, любистком і словами
Ти заговорив її талан –
музикою шабель і казками,
Мов ту скітську дівчину алан...