Вона їхала в переповненому маршрутному таксі. Людей і так зібралось чимало та з кожною зупинкою їх кількість збільшувалась. Оскільки їхати було неблизько очима не переставала шукати – можливо з’явиться вільне місце, хоч прекрасно розуміла, що сьогодні шансів ніяких.
- Сідайте.
Почула десь в районі живота. Опустила голову і побачила молодика, що силкувався встати, щоб звільнити місце для неї.
- Дякую, та я ще не настільки стара, щоб кликати на ви. Промовила з посмішкою.
- Я запам’ятаю. Відповів юнак
Так зав’язалась розмова. Вона розповідала про пункт свого призначення, він з цікавістю слухав, запитував , часто виглядав у вікно і дивився на годинник. Вона помітила цю його знервованість і так захотілось промовити: « Не виходь зараз. Поїхали зі мною далі, хоча б ще декілька зупинок» та він збирався зійти, не очікувано попросив номер телефону та дозволу зателефонувати…
Вони їхали разом у поїзді під назвою життя. Вона не тямила себе від щастя. А він все частіше поглядав у вікно і дивився на годинник, і нервував. Вона помічала це і так хотілось промовити: « не виходь, будь ласка не виходь. Поїхали зі мною далі, хоча б ще декілька зупинок…»
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00