Холодно… холодно… холодно… Зима, осінь, дощ, сум, нудьга, депресія – асоціації з віршами із збірки Тетяни Мельник «Нарікаю іменем». Ці мотиви вчуваються у творах поетеси і переходять у настрій читця. Вірші переважно невеликі та одноманітні.

Збірка складається із шести циклів, найцікавішими вийшли п’ятий і шостий розділи. В п’ятому - творів хоч і небагато, але вони виглядають якимись більш зрілими і цікавими, а шоста частина цікава тим, що це не вірші, а невеличкі есе (навіть дуже невеличкі, більш подібні на записи в щоденнику).

Є два негативні зауваження, щодо технічного виконання книжки. Перш за все дивує присутність прози у книжці, тому що на палітурці чітко зазначено: поезія. Друге що неприємно вражає – це марнування паперу: інколи маленький віршик розміром на 4-6 рядочки займає цілу сторінку, формат вибрано невдало.

Досить красиво і якісно зроблені ілюстрації. Зокрема на палітурці вміщена велика кольорова картинка, а в самій книжці все чорно-біло, але теж непогано.

Як висновок можна сказати, що авторці і видавництву слід було серйозно подумати перед тим, як випускати таке видання в світ: можна було зробити значно краще і цікавіше.