воно ще б'ється, чуєш?.. я засумувала...
мовчання луснуло, та більш немає слів,
вже обмаль снігу і доріг чомусь замало,
воно ще б'ється, чуєш?.. я сховала біль.

для часу, серце - клопіт. і останній раз
втамую подих. Чуєш...Ти-хо. Зу-пи-ни-лось.
Світ кам'яний, і обрій начебто погас,
мовчання бризнуло червоним пилом.....

і що з тобою?.. Вже торкаюсь сліз.
воно ж не б'ється, чуєш?..не мовчи,
я сумуватиму, де б не була, й, як лід,
топитиму холодні пароплави-поїзди.

прийди до мене. тут густий нічний туман,
і я хитаюсь кораблем в безодні. не втечу
туди, де обмаль снігу і доріг - в міста.
воно ж уже не б'ється. Але я люблю...