Вона прожила довге життя... І повірте, щоб дізнатися про історію, такою яка вона була насправді, краще йти до неї, а не до бібліотеки. Книжки – це політика, а от життя – то справжня історія.
Вона пережила 33ті роки, про які зараз так люблять говорити... вона не любить! То було інше життя. Життя до життя. Життя у якому була мрія вивчитися, стати лікарем, допомагати людям...
А потім все обламалося! Спочатку війною, потім «будівництвом» на яке заганяли всіх і роботою у тепломережах «за розподілом». Мрія так і залишилась мрією.
Вона пізно вийшла заміж. Була надто красивою і довго обирала, а її вибір шокував всіх – п’яниця, та ще й смалив без перерву. Зараз каже, що довго обирала і просто нікого більше не залишилось. Їй не вірять! Адже після одруження чоловік кинув смалити і п’яним його вже ніколи не бачили.
Життя стало бігти звичайною течією. Як у всіх на той час. Перший телевізор, на який збирався подивитися весь двір, особливо у «футбольні» дні. Перша дитина, потім друга. А ще свята! Їх теж відзначали всім двором, як у пісні, що з’явилася значно пізніше.
Потім, згодом, їй прийшлося примиритися з двома невістками та радіти чотирьом онукам. Ох як вона сварила молодшого сина за першу дитину! Ні вона звичайно хотіла онука, тим паче онучка в неї вже була, але така її натура.
Сварки? Так були і вони! У якій же нормальній родині їх не буває? Але у них вони почались пізніше. Коли один син опинився у сусідній державі, а другий переїхав з дружиною на квартиру. Вони з чоловіком залишилися самі, і їм треба було якось себе розважати. До того ж згодом вже почали «уходити» друзі, з колись дружнього двору.
О! Треба було бачити ці сварки! Вона запалювалась моментально, як сірник, а він дуже спокійно все сприймав. Справжній мужчина, що розумів потребу жіночого організму у «випуску» емоцій. Цей справжній мужчина зараз основна проблема для її старшої онучки – вона хоче знайти такого ж. Але таких більше не існує...
Він помер смертю, що дана тільки хорошим людям – уві
сні. А коли це сталося вона не плакала. Зовсім... Тільки потім, коли розійшлися люди, а у кімнаті залишилися тільки онуки, вона зі сумом сказала: «Він ніколи не носив рукавички. Навіть у лютіший мороз... А я завжди йому покупала найдорожчі!..»

Вона і досі любить сварити. Тільки тепер її об’єктом стали серіали. Що ще робити самотній літній жінці? А коли приїжджають онуки вона розповідає справжню історію. Історію однієї роди, але при цьому історію всієї держави. І немає у її розповідях поганого. Навіщо? Це ми побачимо і у своєму повсякденному житті. А ще... вона дуже гарно пише! Можливо просто долею було укладено не стати їй лікарем.