Спектакль кохання
blooDream — 5/12/2007 - 13:59
Поступово гасне свічка,
Я в руках її тримаю,
Наступає темна нічка
Я у ній себе сховаю.
Ніжний подих раптом в вухо...
І ,тепло в усьому тілі,
А в очах яскраві зорі,
Моє серце полонили.
Взяв за руку:”Чуєш стукіт?
Кров пульсує у всім тілі..”
Дивні грають фарби неба,
Світить місяц у долині.
Відчуваю твої губи-
Закриваю миттю очі.
Боляче від цього дуже:
„Повернутися ти хочеш?”
„Ні!Невдала гра акторів,
Ти напевно це помітив?
Фальш сховав?О ні! Забув ти!
На початок знову отже.
Ти,глядач!Тікай зі сцени!
І закрите всі куліси!
Погасіть же штучне світло
Хочу я побачить місяць..”
Відчуваю-обіймаєш:
„Режисер!Давай сценарій!
Що там далі?Поцілунок?
Чи зізнання у коханні?
Дайте перемотку плівки!
Виріжте болючу сцену!”
Одне ціле:ти –прем ‘єра...
Вас не в силах розлучати.