Блін, як не хочеться прокидатися сьогодні. Погода похмура, ще й цей екзамент з політекономії – думав собі я, потягуючись в теплому ліжечку. Діватись нікуди. Викладачка - справжній монстр. Ми навіть з одногрупниками приколювались, що її викрало НЛО і проводило безліч дослідів, після чого вона стала такою злючкою. На заліку я ще якось виплутався, але на екзамені обіцяла, що як не напишу, то не бачити мені мого диплому.
Я не найкращий студент і знання посередні, а політекономія, взагалі, щось не лізе в голову. Потрібно було встигнути на 9:25, тож я мерщій вистрибнув з ліжка і побіг одягатись і вмиватись.
Вийшов вчасно, тому, надія була лише на те, що знайду собі місце “на Камчатці”, витягну шпаргалку і напишу на тверду трійку.
Маршрутки все не було і не було. Не знаю, може якась аварія, чи просто не той день, але холодні краплі поту, вже встигли виступити на лобі і скотитись вниз по обличчю. Мої очі безперервно сіпались на годинник в надії на те, що все таки встигну.
О 9:00 підїхав тролейбус і я сів в цей співаючий транспорт. Він їхав настільки помало, що хотілось йти ззаду і пхати рогатого.О, бачу Олько стоїть, одногрупник, напевно також потрапив в цю катавасію з транспортом.
- Здоров Ольку! – привітався я
- Привіт! – відповів хлопець.
- Ти також бачу не встигаєш на екзамент з політекономії.
- Ну та.. Надії встигнути ніякої нема, нам ще 20 хвилин їхати, а там вже напевно всі повсідались на кращих місцях. Ти щось готувався?
- Та маю якісь шпори, але толку з них як вона нічого не дасть списати, та ще й зуба на мене має. На заліку пощастило, а на екзаменті обіцяла мені “кранти”.
- Ну що ж, будемо надіятись на краще..
Коли ми зайшли в аудиторію, то всі студенти вже сиділи з своїми завданнями “розкидаючи мізками по асфальті”. А місіс Монстр єхидно посміхалась, потираючи руки.
- Ага, ви все таки з’явились. Я б могла не допустити вас до екзамену, але мені дуже хочеться насолодитись вашими знаннями з політекономії, тому беріть білети і сідайте.
Ми з Ольком оглянули всю аудиторію, вільне місце було лише на першій парті біля стола місіс Монстр. Вибору в нас не було, тому прийшлось брати білет і писати те, чого не знаєш.
Мені попався 25 білет. Олькові 17 і судячи з нервового похитування колін одногрупника я зрозумів, що він також не має поняття про що писати. Мало статись чудо, щоб ми здали цей предмет, а чуда все не ставалось
Олькові коліна почали штурхати мої ноги. Ну думаю, все, капець, вже зовсім здурів- залицяється до мене.
- Хватить нервуватись, ну не здамо ми, то й що? Щось придумаєм, - це не перший і не останній раз – заспокоював я колегу по парті.
- Та нє, чуєш? Диви туди – казав хлопець киваючи в сторону стола викладачки.
На столі лежала нічим не примітна папка з поліетилену. А в папці якісь документи, чи завдання, чи ВІДПОВІДІ?! Невже вона забулась і залишила їх тут? Хоч вони й стояли догори ногами , як то кажуть, але це не завадило нам прийнятись за діло.
- Ромку, бери листок і скоріше списувати!
- Та вже зрозумів – говорив я. Намагаючись впоратись зі своїми емоціями.
Поки викладачка ходила по задніх рядах, вистежуючи тих хто списував, ми впевнено і рішуче писали свої завдання. Відповіді з Ольком ми списали за 5 хвилин. Я подумав, що буде підозріло, якщо ми відразу здамо і викладачка щось запідозрить, тому вирішили з одногрупником вдавати, що щось там таки думаємо.
- Калькулятор. В кого є калькулятор? – голосив Олег.
- Завдання справді не з легких і тут важко обійтись без калькулятора – здивовано говорила місіс Монстр.
Ще з 10хв ми крутились вдаючи, що намагаємось щось списати.
- Ну дивіться мені хлопці. На скільки напишите, стільки будете мати – погрожувала викладачка.

День 2 . Пара з політекономії

Шановні студенти. Цей екзамен вам дався не легко. Як завжди ви мене розчарували. Такі студенти, що йдуть на червоний диплом понаписували на 3. А я ж попереджала, що готуватись треба інтенсивніше. А ви все на потім, та й на потім. Занадто впевнені в собі стали, от і понаписували...А такі студенти як ( і тут в місіс затряслися губи) Бандюк Роман і Онеферко Олег написали на 5. Феноменально! Якісь вищі надприродні сили допомогли..
Ми з Ольком переглянулись і наступну годину спостерігали як студенти котрі вчились добре, але завалили політекономію, намагались відстояти свої червоні дипломи.
Викладачка ще довго підходила до нас і всіма можливими методами намагалась випитати як ми спромоглись написати на 5.
- Я ж вам все одно вже поставила. Від цього і так нічого не зміниться – просила вона.
- Тільки власними знаннями і розумом – єхидно посміхаючись відповідали ми з Ольком