Готичні склепіння
старого собору
відлунюють звуками дивних літаній.
Аве Марія, радуйся...
У нотах молитви
вплелися ридання
і нове каяття за колишні провини.
Трансцендендальне
витає вгорі ефемерно.
і чекає на жертву.
...Господь з Тобою. Благословенна...
Храм
свого часу
було зведено швидко
на кістках неохрещених
варварських душ.
на червінці,
грабовані в брата
або у сусіда.
на списах, гартованих кров"ю.
...Плід лона Твого...
Стіни холодні
бачили надто багато.
Вони пам"ятають
ще сурми хрестових походів,
скривавлені леза
"мізерікордій",
святу інквізицію в полум"ї вогнищ,
пошук вічної істини,
притамований голод пізнання.
...нині і у годину смерті...
Промайнули століття.
забулись потроху
злодіяння царів
і сфальшовані вироки суддів.
Кров засохла.
і стала
на плями іржаві подібна.
але й досі
взиває до неба
невинність її незвітріла.
А готичні склепіння
старого собору
відлунюють досі прокляттями
древніх пророків
і молитва уже не врятує
в час останньої жертви.
Амінь.