Я заплачу. Й впадуть закривавлені мокрим метеликом
стіни,
Бо я прагнула янголом стати і пити із неба сірий
коктейль,
Та тепер до приречення долинають звуки. Голкою в
сіно,
Як примару, чи просто мерзоту впущу забинтований
день.

Я заплачу. Й опуститься темрява білим ключем
туману,
Бо я прагнула рибою стати й ковтати воду, як
трунок,
Розриваючи місяць, як грушу, із своєї води
плавцями,
Вибачайте, прошу, я нею не стала. Я стала
смутком.

І на морі, розтерзана чайками, у білий пісок
вросла,
Бо я янголом стати хотіла. Натомість дісталось
сонця,
А воно чорно-біле, не знаю чому відреклось, по
вустах
розтеклося рибинами срібними й молитвами до
Бога.

* - молитва сліз