Я більш не здатна на потік свідомості...
Думки - як краплі із поламаного крану.
Вже другий день тону в калюжі невідомості
І в склянці страху - перед тим,якою стану.
Боюся старості й поганої спадковості,
Вже не врятують креми чи емульсії.
Замість конвалій матиму конвульсії,
Роль ідіотки - замість загадковості.
Їдкою парою від монологів внутрішніх
Трую свій мозок, як колись легені - хлором.
Із другим Я все уникаю зустрічі,
Втікаю просто - чи до Лорки,чи до лора.
Мене у театр абсурду не запрошено...
На згадку від всесвітньої культури
Два сувеніри маю припорошені -
Шизофренію і літературу...