Хто наважиться
сказати,що я нещасна?
Цi вiчнi мiгренi
Вiд яких кришаться
Навiть мури
Ще нiкого не вбивали
Лише робили
Життя спокiйнiшим
та енергiйнiшим
Бо за працею не вiдчуваєш
Болю
Можливо саме тому
В моїй країнi так багато
Безробiтних
Бо всi ми мазохiсти
Десь дуже не глибоко,
Де можна осягнути оком
Десь на поверхнi
Яка синiє вiд того
Задоволення,
Вiд власної жалюгiдностi,
I вiдразливостi
Бо потворнiсть частiше
Жалiють...
Як брудних
Бродячих псiв
Дають грошi
Аби знову зануритися
В склянку
I лiтати у всесвiтi,
Будуючи свою Валгаллу
Серед загиблих iдеалiв
I спортсменiв
Якi все життя
Працюють задля
Свого тiла
Шматка м'яса
Що дихає здоров'ям
I вiдлякує
Випнутими жилами
Забинтованими колiнами
Травмами та невдачами
То кожен обирає,
Що бiльше пасує

Самотнiсть___м'ясо
Жалiсть___казка