Священне коло
Коли двоє,замкнувшись
Руками,утворюють силове поле
I поле те мерехтить,спалахує,захлинувшись
Нiжнiстю поглядiв,ницiстю,тихiстю слiв,молитвами
Тодi повертається справжня вiра,лиш раз сколихнувшись
Вiра у людей росте,кипить,I бiль стає на грiшнiм постаментi
Регочучи,плюючись,розбризкуючи спокусу,свята скрижаль
Розбита,зраджена,проте буде гнити,у мiзках вiрних
Смирних,покiрних,безвiльних,золота пектораль
Гойдатиметься на чиїхось грудях,десь злiва
Де царське серце мало битися,в печалi
Лише трiпотить вiд жаху,виє
Вiд непомiрностi цiни
Яку сплатять двоє
В iм’я вiри