У натовпі я буду лиш мовчати.
Мої слова за гратами клітин.
Моє мовчання – то залізні лати,
Що захищають в натовпі машин.
А людство хоче лише їсти й спати
І в кожен крок зустрінеться король.
Замість кохання кожен хоче влади,
А чесний син – тепер лиш тільки троль.
Замість зими вже бачать лиш хвороби.
Весна і літо – непрохана біда.
Замість людей блукають підлі сноби
І зустрічаються не той… не та…