Життя – підступний злодій часу,
Мене украло в тиші і спокою,
Й змахнувши сильною рукою,
забрало в величі Парнасу.

натомість дало лиш турботи,
І сірі та незграбні будні,
а ще шляхи підступні та облудні.
і слабкість… невідомо як збороти.

Смерть – вкраде мої думки.
Що сенсу в них, і так не допоможуть,
надіюсь лиш на милість Божу.
Ну а тим часом плутають мене нитки

якими доля йде від центру до окраїн,
й пульсує навкруги єства,
а істина така чомусь проста
я знаю… але і не знаю таїн.