Лілея
Тетяна Тиха — 19/08/2008 - 16:04
Потягло туманом сивим
Низько над землею,
Освітив сріблястий місяць
Поміж трав лілею.
Одинока біла квітка,
Лиш росою плаче,
Похилилась до землі
Та й завмерла наче.
Подивлюся я на неї
І себе згадаю,
Так колись і я ридала
Та за чим не знаю.
Відшуміли, відцвіли
Вже не раз дерева,
А лілея все така ж,
Горда королева.
Не змінилась, не змарніла,
Тільки самотіє,
Не зів'яла лиш тому,
Що жива надія.
Та надія, що дає
На життя наснагу.
Та надія – джерело,
Яке живить спрагу…
Кількість рецензій: 3
Середня оцінка: 9.67