Залишені на світанку ночі без сну
Проведені в пустій кімнаті в якій
Відчуваєш себе пір’їною такою легкою
Дорогою важко йти бо хтозна

Куди приведе простота якщо в неї повірити
Можна перебороти свій страх
Що в’ївся в душу огидними пазурами
Чіпляється не знаючи відчаю

Прямує до забуття дитя
помилково народжене було
Так мило дивитись на нього
Насувались хмари чорні й не було рятунку

У пошуках марних що вітер розвіяв
По полю блукали світанки
Загублені в безвиході зневірі
Навіяній ніччю