Один…два…три…
Краплi зриваються з пальцiв
Бризкають на жовтi стiни
З точнiстю пострiлiв
Влучають на бруднi кольори
Чотири…п’ять…шiсть
Кимось забутi прапори
Висiтимуть,пробуджуючи злiсть
Безсилля…опущенi руки
З яких тече страх
Пiдкреслює тривожнi звуки
Пiд якi розквiтає мак
Сiм…вiсiм…дев’ять…
Це нагадує тортури
Коли залишається лише слухать
Як краплi бурлять в тобi дiри
I ти живеш з цим недолiком
Десять…одинадцять…дванадцять…
Коли видно,що тебе не вiзьмеш лiками
А лiкарi брешуть…бо вiд правди сцуть
Краплi все влучають у тiм’я
Тринадцять…
Ти з’їдаєш своє iм’я
Бо небо у тобi кипить…
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 9.00