Що таке життя? Не знаю...
Здавалось би це так буття,
Буттю ж немає кінця-краю,
Життя ж втрачаєш ще зрання.

Життя – це марево безкрає,
Це тихий шепіт кобзаря,
Це тільки мить до смерті й раю,
Яку пройдем ми навмання.

Це те, що сам не побудуєш,
Прикрасу цю не вбережеш,
А інколи і сам зруйнуєш,
Як небезпеку обереш...

Життя – це річка з порогами,
Красиве, рвучке та стрімке,
Воно забрало нас у мами
І вже назад не поверне

А ми хто? Як назвати нас?
Ми лиш краплинки річки тої,
Ми завжди доганяєм час,
Втікаємо від долі злої...

Що таке життя? Я знаю!
Це до смертна боротьба
За те, щоб жити в ріднім краю,
За те, щоб зацвіла верба,

Це боротьба за цвіт калини,
За сонця усмішку лунку,
А головне – звання людини,
Яке одержу, як умру!