Прощання
Влада Черліх — 24/06/2008 - 09:42
Зачекай на мене! Не спіши!
Ну чому так швидко йдеш?.. Від мене...
Ти мені на згадку хоч лиши
Злегка привідкриті в душу двері...
Лишній раз туди не загляну
І тривоги не впущу ніколи
Я ж вже майже-майже не люблю!
Та хіба це значить щось? Відколи?
Ти ж мене так хороше любив,
І знайомі заздрили... До болю
Ти моє сердечко загубив
І запив його життям, душою...
Мов вино, по краплі ти збирав
Притаїле в радості чекання
І покинув... Нащо ж мене звав?
Щоб образить? Добре полювання...
Я не плачу. Наче. Сліз нема.
Знаєш, може, так буває, любий.
У твоєму розумі зима,
Ну а серця... ти не маєш, згубний!
Я даю останній тобі шанс.
Більше, знай, такого ні, не буде.
Я схиляю голову лиш раз,
Потім вже кохання нас забуде...