Любити не закриваючи від сорому очей. Любити і дивитись на того, кого любиш. Відчувати ритми дихання, вдихати і видихати разом з ним. Розуміти без слів кожен жест і зітхання. Кричати, лаяти, обурюватись і не боятись, що тебе трактуватимуть не так чи розчаруються.
Людина, біля якої почуваєшся природно, без лицемірства і театру – твоя людина!
... Як мені хочеться відчути твоє дихання на моєму обличчі, заплющити очі і опинитись у світі наших мрій, де не існує часу і простору, де люди просто є і не дивляться на годинники. Так хочу впізнати тебе одного серед сотні чужих очей і вже ніколи не губити цього спокійно-глибокого погляду.
Однак кожного разу втрачаю тебе, так і не зутрівши, втікаю від твоїх обійміймів, не потрапивши в них ні разу, пам’ятаю присмак твого поцілунку, так нікооли і не поцілувавши тебе.
Ми кажемо, що любимо, але насправді все життя шукаємо особу, яка б любила нас, і переконавшись, що вона існує, так легко випромінювати радість та віддавати любов, лише тому, що відчули як це бути любленними.
У кожного з нас в душі є закутки, в які ми ніколи нікого не підпускаємо і самі не хочемо заглядати. Ховаємо там те, що боїмося показати світові і пригадати собі. І чим більше ми це приглушуємо, тим швидше воно наростає.
...Лише зустрівши людину, котра розказує розказує нам таємницю свого життя, не випрошуючи взамін нашу, нам так легко витягнути на світ наші страхи, і у світлі сонця побачити їх зовсім по іншому.
Все наше життя крутиться навколо одного слова „ЛЮБОВ”, якого ми так прагнемо, а здобуваючи - не цінуємо. Або може цінуємо більше мрію про любов, аніж саму любов... А коли губимо її, то жалкуємо, що втратили, те про мріяли...
Любити не закриваючи від сорому очей... Любити і дивитись на того, кого любиш...