Так сталося, життя таке і ми уже не разом,
Кохання що було колись - тепер змінилось на образи
Пішло кудись, лишило нас віч-на-віч із журбою,
І ми не довго думали назвали все це грою.
Ми грали у життя, грали у стосунки,
Хоч правил і не знали, не знали і рахунку.
Та скоро гра скінчилась і в підсумку – поразка,
Програли ми обоє, скінчилась наша казка…..

Ми мали так багато та втратили ще більше,
Ми мали ж за кохання напевно щось цінніше
Та втратили себе, здобули тільки рани
Що так печуть на серці й тому нам так погано
Чому ж як розуміємо, назад не повернемо? –
Тому що як так сталося ми так і не збагнемо
Й було все так раптово, нідочого всі відмазки,
Ти більше не зімною, скінчилась наша казка….

Запізно вже щось думати, запізно міркувати,
А я ще так багато хотів тобі сказати
Про те, про що я мріяв, про те, чого бажав,
і так й не встиг сказати, як сильно я тебе кохав,
якби ж могла ти знати, якби все так було
якби я зміг відчути знов твоє тепло
вуста твої солодкі й в обіймах потонуть
якби ж я зміг іще раз усе оце відчуть
відчути твою пристрасть, всю ніжність твоєї ласки
змогли б тоді спочатку писати нашу казку
та це вже не можливо, минув вже наший час
напише доля нову казку, та точно не про нас….